Как капельки дождя на скошенном лугу...
Как росная вода на высохшей земле...
Как полная река сыпучему песку...
Любимый мой Господь, вот так Ты нужен мне!
В жару или в пургу, в мороз и в дождь, и в зной-
В любое время дня иду, Господь, к Тебе,
Чтоб жить лишь для Тебя, чтобы дышать Тобой.
Любимый мой Господь, Ты очень нужен мне!
Ты-мирозданья центр, Ты-океан любви,
Ты-свет ста тысяч солнц, Ты-жизни полнота!
Такой лишь Ты один. Ни с кем Ты не сравним.
Любимый мой Господь, Ты нужен мне всегда!
Я трепетно замру в присутствии Твоём
И руки подниму, дыханье затая.
Но дух мой для Тебя пусть песнь любви поёт,
Любимый мой Господь,как жажду я Тебя!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
