[Василий Примак] Версия для печати УдалитьРедактировать
Это было давным-давно
В предпасхальное утро одно…
В дом к Симиону Иисус пришёл,
Соратников верных с собою привёл.
Славно прошла их святая беседа.
Потом ожидали все вместе обеда…
Это случилось, словно теперь –
Вдруг распахнулась бесшумная дверь…
Женщина в дом несмело вошла,
Иисуса Христа она сразу нашла.
Был у неё стеклянный сосуд.
Она его распечатала тут…
О, как удивились в горнице люди –
Драгоценное масло искрилось в сосуде…
Она же скромна, молчалива была,
На голову масло Христу возлила.
Все возмутились такому нежданно
И женщине к ним пришедшей незванно.
Многие злились, злясь говоря,
Испортила масло женщина зря…
Если бы масло это продать –
Было бы денег не сосчитать…
Если бы деньги раздать эти нищим,
Хватило бы многим на кров и на пищу.
Иисусу был задан об этом вопрос.
Им отвечал серьёзно Христос,
Имеете нищих всегда вы с собою,
Давайте им деньги щедрой рукою.
Разлитое масло ещё не беда…
Меня же имеете вы не всегда…
Во славу грядущего нового дня
Господь послал на муки меня…
И по его же веленью
Она предварила меня к погребенью.
Слава и добрая память о ней
Будет жить в сердцах у людей…
Поверив в его предсказанье
В горнице все затаили дыханье –
В доме многих страх обуял –
Тревожный рассвет свой путь начинал.
Василий Примак,
г.Орехово-Зуево
Пишу стихи во славу Господа - Бога,о Родине,о природе,о людях
хороших,о защитниках отечества,о любви.
Прочитано 8363 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
